26 грудня я взяв участь в нараді, яку проводив голова КМДА Олександр Попов. Обговорювалося одне питання - впорядкування розміщення тимчасових споруд (далі - ТС) в м. Києві.
Фактично на нараді обговорювався пакет проектів розпоряджень КМДА та рішень Київради, присвячених ТС. Необхідність підготовки даного пакету викликана кількома чинниками.
1. "Непрацезданістю" чинного Положення про порядок розміщення ТС у м. Києві в редакції рішення Київради від 28.10.10 р. Саме рішення стартувало зі значним запізненням, видача передбачених ним тимчасових ордерів невиправдано затягнулася, а оформленням договорів особистого сервітуту так і не почалося.
2. Неможливістю оформлення постійного ордерів на розміщення ТС після закінчення терміну дії тимчасових ордерів, з чим вже стикнулися власники ТС, які першими отримали тимчасові ордери.
3. Відсутністю прогресу в вирішенні земельних питань для розміщення ТС.
Втім, булі й інші причини, про які на нараді не говорилося, або говорилося вкрай опосередковано:
1. Наповнення бюджету. Ще рік тому влада розраховувала, що власники кіосків згодом будуть платити в бюджет плату за особистий сервітут, а на перехідний період цю плати має замінити сурогатний податок - пайова участь власників ТС в утримання об'єктів благоустрою. Проте договори сервітуту так і не з'явилися, підстави для сплати пайової участі зникли, а бюджетний апетит не зменшився.
2. Невідповідність законодавству Положення про порядок розміщення ТС у м. Києві. З 12 березня (день набуття чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" повноваження щодо нормативного регулювання розміщення ТС для провадження підприймницької діяльності належать Мінрегіонбуду, який затвердив відповідний порядок (наказ №244 від 21.10.11 р. набув чинності 12.12.11 р.). На моє пряме запитання щодо відповідності запропонованих заходів міністерському порядку освний доповідач на нараді Людмила Денисюк (начальник ГУ промислової, науково-технічної та інноваційної політики КМДА) зауважила, що йдеться про тимчасовий порядок, який дозволить проятгом наступного року привести ситуацію у відповідніість до національного законодавства.
3. Вибори. З врахуванням кількості ТС в м. Києві владі доведеться рахуватися і з потребами підприємців. Особливо, якщо врахувати, що за кожним ТС стоїть кілька найманих працівників, а кардинальне зменшення кількості кіосків легко перетворить малий бізнес столиці у протестний електорат.
То що пропонує підприємцям влада? В першу чергу відмову від будь-яких ордерів чи дозволів на розміщення ТС (в Порядку №244 вони навіть не згадуються). Проте це не означає, що кіоски можна буде ставити безконтрольно. Вимоги до паспорту прив'язки ТС (за Порядком №244 це єдиний документ, необхідний для розміщення ТС) залишаються, залишається і вимога до сплати пайової участі (яка Порядком №244 не передбачена).
Зменшення розміру пайової участі на 10%. Додаткова знижка 25% при оплаті до 1 березня.
Гарантії існування ТС (відмова від демонтажу) протягом року.
Вже 29 грудня частина документів має бути розглянута на сесії Київради.
20 декабря 2011 года в прошла пресс-конференция представителей крупного аграрного бизнеса Украины, посвященная проекту Закона Украины "О рынке земель" №9001-д. Предлагаю вашему основные мысли этого мероприятия.Президент с Алекс Лисситса в целом оценил негативно упомянутый законопроект, заявив, что он возвратит Украину на 15 лет назад. Генеральный директора Эвгений Осипов не увидел в законопроекте концепции развития АПК на ближайшие 5-10 лет. непонятной является позиция государства - то ли обспечение крупнотоварного производства (крупная техника, развитая инфраструктура), то ли переход к фермерскому (мелкотоварному) производству, одной из проблем которого станет излишек рабочей силы.Николай Ковальский, один из директоров агрохолдинга "" считает, что принятие такого законопроекта вернет сельское хозяйство Украины назад к сохе, к тому что Украина вновь вынуждена будет закупать сахар в Бразилии и Беларуси (Астарта производит 15% сахара в Украине). Сложившаяся на сегодня ситуация с законопроектом уже вредит интересам бизнеса - иностранные инвесторы попросту утратили интерес к Украине, что подтвердил и Алекс Лисситса.
Также негативно отозвался о законопроекте и один из тех самых западных инвесторов - генеральный директор французской Шарль Вилгран.По мнению господина Вилграна законопроект не прозрачен и непонятно кому выгоден (позже участники прес-конференции определили, что выгоден он только чиновникам, которые будут распределять земли). Государство не хочет слушать основных игроков на рынке земли. Среди прочего именно Шарль Вилгран озвучил отношение крупного агробизнеса к собственности на землю: мы не хотим собственности, нам комфортно с арендой. Он же фактически обвинил власти в стремлении уничтожить крупные агрохолдинги. Основные претензии участников пресс-конференции к законопроекту народного депутат Калетника свелись к попыткам ограничить основанные на аренде землевладения 6000 га в районе и 5% земель области. Мне удалось задать вопрос руководителям крупных аграрных компаний: "Есть ли у вас лоббисты в Верховной Раде? Если нет, то почему? Если да, то почему их деятельность оказалась неэффективной?". Но ответили на него не сами директора, а Алекс Лисситса. Суть ответа свелась к тому, что они сделали все возможное для отстаивания своих (и агробизнеса в целом, в том числе мелкого) интересов. Но в украинском парламенте голосуют не депутаты, а их карточки. И мы знаем как это происходит. Еще один вопрос прозвучал на пресс-конференции от представителя журнала "". Впрочем, это был скорее не вопрос, а критика всех докладчиков поименно. Что честно говоря было странно слышать от журналиста специализированного издания. Нежели корень наших бед в агрохолдингах, которые создают рабочие места, платят налоги и обеспечивают производство основной массы продовольствия в Украине. В заключение участники прес-конференции еще раз сконцентрировали внимание на своих позициях: - Мы хотим прописать правила (Евгений Осипов); - в принципе мы за закон, за рынок (Всеволод Кожемяко, генеральный директор группы ); - там, где мы работаем, государство лучше нас не сделает (он же). Лично мне против аргументом крупного агробизнеса розразить нечемо. В святи с чем возникает ряд вопросов: Государство реально хочет уничтожить крупный агробизнес? Но что будет (и будет ли) предложено взамен? Понимают ли в парламенте и правительстве последствия принятия законопроекта? Чем, (кроме поппулизма в преддверии выборов) руководствовались авторы законопроекта ограничивая размер земельных наделов как для собственности (что такое 100 га для фермера?) так и для аренды? Рискну высказать одно предположение: реальной целью введенных ограничений является не введение их в законодательном порядке, а получение неких благ от представителей агробизнеса, которые кинутся (уже кинулись) лоббировать (или "лоббировать"?) свои интересы.
В апреле 2008 года мне довелось участвовать в проведенных в парламенте общественных слушаниях по законопроекту о рынке земли (речь реально шла о двух законопроектах - №№2143 и 2143-1). Свое короткое выстпуление я начал с вопроса: "А что будет лотом на аукционе относительно аренды земли?". Ответ был ожидаемым - право аренды земельного участка. Тогда я задал второй вопрос: "Если так. то приобретая на аукционе право аренды я становлюсь его собственником. И следовательно могу продать это право. То есть станет возможной замена арендатора участка помимо воли арендодателя. Вы этого хотите?".Как ни странно, но меня услышали. И уже через несколько месяцев Закон Украины "Об аренде земли" дополнили новой статьей 8-1: "Право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу". Ничего не имею против такого ограничения, но упоминание в нем государственных и коммунальных земель позволяет сделать вывод, что для права аренды частной земли отчуждение такого права возможно. И с этим я согласиться не могу. Арендатор в договоре является одновременно и кредитором (имеет право требовать предоставления ему участка в пользование), и должником (обязан уплачивать арендную плату). И если кредитора по общему правилу (ст.516 ГК) заменить можно без согласия должника (здесь арендодателя), то сделать тоже самое относительно должника невозможно (ст.520 ГК). Впрочем, с недавних пор последнее правило действует "якщо інше не передбачено законом" (ст.520 ГК дополнена этой фразой в соответствии с Законом №1617-VI). К этой оговорке я вернусь чуть ниже.
Кстати, относительно передачи в залог или внесения в уставный фонд, законодатель (Законом №509-VI) разрешил подобные правочины при согласии арендодателя (теперь возможность таких операций является существенным условием договора), прекрасно понимания что следствием этого станет (при внесении права аренды в уставный капитал) или может стать (при ипотеке права аренды) замена арендатора.
Вот новая редакция статьи 8-1 Закона "Об аренде земли", предлагаемая законопроектом №9001-1 (тем самым, который принят парламентом за основу, а потом отправлен на повторное первое чтение): "Право оренди земельної ділянки державної та комунальної власності може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу". То есть, право аренды государственной и коммунальной земли можно будет свободно отчуждать! А как же с частными землями? Передавать право аренды в залог также планируется разрешить (ст.133 ЗК), хотя ограничение относительно залогодержателей (только банки - ч.4 ст.133 ЗК) остается. Означает ли это, что отчуждение права аренды для государственных/коммунальных земель будет проще, чем для частных? Или же здесь сработает аналогия? На мой взгляд, если этот вопрос прямо не разрешить законом, то реальное толкование дадут только суды. И то не скоро, а лишь с момента появления обобщенной судебной практики на уровне ВХСУ/ВССУ.
С наличием упомянутой выше оговорки в статье 520 ГК столь радикальное изменение в законодательстве формально будет законным. Но будет ли оно целесообразным? Если несколько лет назад замена арендатора государственной земли была очень сложна или очень коррумпирована, сегодня она в большинстве случаев просто невозможна, то завтра (то есть с вступлением в силу закона "О рынке земель") она будет чрезвычайно простой. И это может привести к новому виду коррупции, когда лица, приближенные к власти (непосредственно или благодаря деньгам) будут получать земельные участки государственной/коммунальной собственности в аренду (не обязательно на аукционе! см. ч.2 ст.134 ЗК) исключительно с целью дальнейшего отчуждения. Тем самым нарушится один из принципов, положенных в основу законопроекта №9001-1 - максимальное ограничение спекулятивной составляющей рынка земли.
Поэтому закончу вопросом к авторам законопроекта. Вопросом, который уже задавал на Банковой: "Вы этого хотите?".
Під таким заголовком народний депутат України Григорій Смітюх облікував в свої міркування щодо земельної реформи. Враховуючи обсяг зауважень публікую їх у власному блозі, а не в коментарях до згаданої публікації.
Справжня (хоча б середньостатитична) відповідь на це запитання мені невідома. Але враження таке, що не читають. Навіть ті, кому не обов’язково читати самостійно, оскільки кількість радників, помічників, заступників та інших підлеглих дозволяє отримати зконцентровану інформацію.
Ось, наприклад, про ситуацію зі столичним генпланом. Нещодавно очільник Києва Олександр Попов знову розповів про питання підготовки нового генерального плану міста. А до цього на цю тему не один раз висловлювалися інші чиновники столиці. Між тим якби шановний Олександр Павлович (чи його підлеглі) заглянув би у профільний закон, то побачив би (ч.8 ст.17), що строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується. Отже ніякого нового генплану бути не повинно! А всі містобудівні потреби мають вирішуватися шляхом внесення змін до чинного генплану - не частіше одного разу на 5 років.
Чому ж Київська влада так вперто тримається саме за розробку нового генплану? Можливо, тому що це звичайний бізнес-проект? Гроші з бюджету виділені, "відкати" надходять, активних протестів немає, то навіщо щось міняти?
А може справа в звичайнісінькому PR? Не так вже й багато залишилося до нових виборів, а на новому генплані (але не на змінах до чинного) можна зібрати непогані дивіденди. І опозиція сюди ніяк не примажеться. На користь цієї версії говорить і гучна назва проекту - "Генеральний план розвитку Києва до 2025 року", іще гучніший заголовок статтіОлександра Попова в "Дзеркалі тижня" - "Генеральний план збереження унікальності Києва". Втім унікальність Києва продовжує зникати, а в перспективність планування на 10-15 років вперед я не вірю. У нашої влади і на 5 років планувати не виходить.
Я переконаний, що на Хрещатику, 36 знайдеться багато вагомих аргументів на користь самого нового генплану місту. І припускаю, що частина цих аргументів буде надзвичайно переконливою. Але чи не здається вам, що вже досить виправдовувати порушення закону доцільністю?
Цей заголовок інтерв'ю з головою Держземагенства Сергієм Тимченко, опублікованим в газеті "День" №168 за 21 вересня. Попри давність публікації вона має певний програмний характер і тому зберігає актуальність.Інтерв'ю присвячено законопроекту "Про ринок земель" і заголовок, зрозуміло, стосується майбутніх земельних торгів. Втім є торги й інші - торги навколо положень самого законопроекту та торги щодо громадської думки про оічкуваний земельний ринок. І оскільки земельне право - моя основна спеціалізація, хочу поділитися деяким роздумами і з приводу інтерв'ю, і з приводу самого ринку земель.
"Тщательнее надо, ребята" (с) М. Жванецький
С 1 января вступит в силу Порядок государственной регистрации прав на недвижимое имущество и их ограничений, утвержденный постановлением КМУ от 22.06.11 г. № 703. Детальный анализ этого документа думаем предоставить на соответствующем семинаре. Здесь же буду писать об отдельных его аспектах.
Сегодня в провел "Градостроительная революция: практическая применение Закона Украины "О градостроительной деятельности".
Несмотря на реальный интерес к теме, вынужден констатировать - практического применения закон пока не имеет. Причины? До сих пор (закон вступил в силу 12 марта) нет необходимых подзаконных актов.
